Містечко виникло у 1892 році як залізнична станція під час будівництва залізниці Ковель — Київ. Отримало назву від розташованого поблизу села Манивичі (тепер — с. Прилісне).
У квітні 1919 року в районі Маневич відбувалися бої Армії УНР з польськими військами.
У 30-х роках XX століття Маневичі швидко розростаються завдяки розвитку промисловості. Зокрема тут будується одна з паркетних фабрик бельгійського концерну «Aug. LaСhappelle». Існували пекарні, невеличкі м’ясокомбінати, що перебували у власності родини Климчуків.
Виникають невеликі лісопильні заводи (тартаки).
Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років йшлося про надання Маневичам статусу міста. Проте ця ініціатива не була втілена в життя.
У 1930-х роках до містечка масово приїжджають євреї та поляки. Згідно наближених підрахунків у 1930—1939 роках в містечку частка єврейського населення становила близько 50 %, польського — близько 30 %. Тут також мешкали українці, німці та декілька родин з Бессарабії.
Майже усе єврейське населення Маневичів було винищено під час другої світової війни у 1942 році (меморіальний знак загиблим під час Голокосту маневицьким євреям розташований на західній околиці містечка у напрямку села Череваха), польське населення частково знищене та депортоване комуністами у 1939—1941 роках. Переважна більшість поляків залишила містечко після війни.
